- самодостатній
- [са/модоста/т(')н'ій]
м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
самодостатній
Смотреть что такое "самодостатній" в других словарях:
самодостатність — ності, ж. Властивість за знач. самодостатній … Український тлумачний словник
самодостатній — я, є. 1) Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. 2) Який обмежується самим собою, не має потреби в чому небудь іншому … Український тлумачний словник
самодостатній — прикметник … Орфографічний словник української мови
абсолют — у, ч. В ідеалістичній філософії – вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії – Бог. || Що небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не обумовлене … Український тлумачний словник
абсолютизація — ї, ж. Визнання чого небудь безвідносно, винятково значимим, самодостатнім, зведення чого небудь в абсолют; доведення до абсолюту … Український тлумачний словник
абсолютизувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Робити безумовним, самодостатнім; доводити до абсолюту … Український тлумачний словник
самодостатньо — Присл. до самодостатній … Український тлумачний словник
